ІЄРАРХІЯ (грец. — священний і закон)
Правило супідрядності елементів у композиції художнього твору, де чітко витримана підпорядкованість компонентів від … ІЄРАТУРА (лат. < грец. — священний)
Мова символів зображальної форми, що відображає прагнення зрозуміти вищі світи. Ієратичне начало притаманне церковному … ІЄШИВА (івр.)
Вищий іудаїстський учбовий заклад, де вивчався Талмуд (синоніми — єшива, єшибот). ІДЕОХРОМАТИЗМ (грец. — образ і колір)
Передвічний колір речі, споруди, поверхні. В дійсності змінюється внаслідок освітлення, затінення, дії рефлексів, а також … ІДОЛ (грец. — подоба)
Стилізоване зображення поганського божества у вигляді статуї, що формувала стародавній культовий центр або являлась одним з … ІЗ ЗАЛИШКОМ Виконання зрубу із виступаючими за кути кінцями колод. ІЗОДОМІЯ (грец. — подібна і будівля)
Метод будівництва, згідно якому конструктивні елементи, що виконують однакову роботу і в однакових умовах повинні … ІЗОКЕФАЛІЯ
, ІСОКЕФАЛІЯ ізокефалія (ісокефалія) (грец. — рівність)
Композиційний принцип у монументальних живопису і рельєфі, згідно якому голови різних персонажів … ІЗОМОРФІЗМ (грец.)
Тотожність форм, їх ідентичність. Притаманне цілковито точним, натуралістичним зображенням. ІКЕБАНА (яп. — життя квітів)
Невелика композиція з гілок, квітів, рослин та каменів, що сформувалась у середньовічному японському мистецтві, втілюючи … ІКОНОЛОГІЯ (грец. — зображення і знання)
Розкриття художнього змісту зображень в контексті історичного розвитку мистецтва, його стильових напрямків і течій. … ІКОНОТЕКА (грец.)
Зібрання зображень за певною тематикою (порівн. бібліотека, гліптотека, пінакотека, лапідарій). ІЛИДЖА (тур.)
Те саме, що й каплиджа. ІЛЮЗІОНІВ СПОРУДИ (лат. — омана, помилка)
Будівлі для демонстрації перших кінофільмів, що зводилися на поч. XX ст. ІЛЮЗІЯ
, ІЛЮЗОРНІСТЬ ілюзія (ілюзорність) (польс. < фр. < лат. — обман)
Помилкове зорове і дотикове сприйняття пластичних мас, архітектурних просторів, зображень. … ІЛЮМІНАТОР (лат. — освітлювач)
1. Кругле вікно з товстими шибками на судні для освітлення й провітрювання каюти.
2. Ґратчаста металева рама із скляними … ІМАРЕТ (тур.)
Споруда благодійного закладу в країнах мусульманського Сходу, котра призначалася для проживання бідних і одиноких. ІМПАСТО (італ. — пастоподібне)
Прийом виконання монументальних живописних творів щільними, покриваючими мазками фарби, тобто пастозний живопис (порівн. … ІМПЛЮВІЙ (лат. — водостік)
Басейн посеред атрію, звичайно неглибокий і прямокутний у плані, що влаштовувався у давньоримському будинку під наскрізним … ІМПОСТ (фр., італ. < лат. — покладаю)
1. Горизонтальний камінь або тяга, що слугує підпорою арці або склепінню та відокремлює їх від стовпа чи … ІМПРІМАТУРА (італ. — спочатку)
Тонування ґрунту в живопису прозорим лесуванням. Може отримувати холодні або теплі тони. ІН (яп.)
Дочірній комплекс дзен-буддійського монастиря, де головним храмом виступав будинок настоятеля (ходзьо). ІН-ШАНЬ (кит.)
Двосхилий дах над китайським будинком із щипцем на торці. ІНВАЛІДНИЙ БУДИНОК Заснований державним або громадським органом притулок для старих і покалічених солдат, типологічно близький богадільні. Крім приміщень для спання і … ІНЖЕНЕРНІ СПОРУДИ (лат. < грец. — дуб)
Узагальнююча назва будівель, які не мають внутрішнього простору (естакада, підпірна стінка, оборонний вал), або із … ІНКОРЕНЦІЯ (лат. — неправильний)
Застарілий термін, яким користувались в XVI–XVII ст. для означення порушень пропорцій, канонів, певних композиційних правил. ІНКРУСТАЦІЯ (лат. — накладна робота)
Орнаментальна прикраса або тематична композиція, виконана з кількох матеріалів (дерева, каменя кераміки, металу), які … ІНСОЛЯЦІЯ (лат. — на сонці)
1. Опромінення поверхонь сонячною радіацією.
2. Регламентація освітлення приміщень сонячними променями. ІНТІ-ХУАТАНА
, СОНЯЧНІ ОКОВИ інті-хуатана ("сонячні окови")
Храм Сонцю у вигляді високого конічного каменя на платформі, що у стародавні часи мав розповсюдження в архітектурі … ІНТЕРКОЛУМНІЙ (лат. — між колонами)
Проміжок між розташованими поруч двома колонами, пілястрами чи пілонами. Залежить від прийнятого модуля, за який в … ІНТОНАКО (італ. — під фарбу)
Верхній шар тиньку, який наноситься на стіну перед виконанням фрески (порівн. аріччьо). Тонкий І. трохи просушують, щоб фарба … ІНТРАДОС (лат. < ісп. — вступ)
Внутрішня поверхня склепіння чи арки, яка дозволяє визначати їхню глибину. ІНТРОДУКЦЕНТИ (лат. — введенні)
Види і сорти рослин, що виросли за межами ареалу їх природного розповсюдження. Акліматизація І. ставала важливим напрямом … ІНЦЕРТ (лат.)
Конструктивне облицювання давньоримського бетону каміннями неправильної форми. ІНЬЮДО (італ. — носій)
Зображення оголеної фігури юнака в монументальному розписі, який подібно атланту виконує функцію підтримки, декоративного … ІОНІКИ (грец.)
Орнаментальні стрічки із зображенням яйцеподібних опуклостей (еліпсоїдів), обрамованих валиками, що чергуються із листками та стрілками … ІОНІЧНА БАЗА Підніжжя колони іонічного ордера, що складається з трьох частин — плінта, двох скоцій, розділених профілем подвійного астрагала (прямого і … ІОНІЧНИЙ ОРДЕР Система стояково-балкових конструкцій, що відзначається більш стрункими пропорціями порівняно з доричним ордером. Поширена у класичний архітектурі … ІОПОД (грец.)
Те саме, що й гіппопод. ІПЕТЕР (грец.)
Відособлена споруда. ІПЕТРОН (грец.)
Те саме, що і гіпетрон. ІПОГЕЙ (грец.)
Те саме, що і гіпогей. ІПОДРОМ (грец. — кінь і біг)
Споруда, спеціальне місце для кінських змагань, яке оточено місцями для глядачів (синонім — гіподром). Бере початок в … ІПОСЦЕНА (грец.)
Приміщення біля сцени для оркестру в античному театрі.
| 