Щ (ща). Як назва літери вживається в с. р.: велике щ; як назва звука вживається в ч. р.: м’який щ. ЩАБЕЛЬ -бля. 1. Поперечний (горизонтальний) брусок у драбині. Обидві подруги, обережно ступаючи на щаблі старої драбини, приставленої до краю
ЩО-НЕБУДЬ чого-небудь, займ. 1. Який-небудь предмет, явище і т. ін.; байдуже який предмет, явище тощо; байдуже що, хоч що. Йому хочеться і собі
ЩОБ
, ЩО Б ЩОБ – ЩО Б
Щоб, спол., част. З фляги він пригубив Води краплину, щоб зросить язик (М.Бажан); Білі яблуні, яблуні маю, як я хочу,
ЩОДАЛІ
, ЩО ДАЛІ ЩОДАЛІ – ЩО ДАЛІ
Щодалі, присл. Дедалі. Щодалі все більше людей прибувало (Леся Українка); Щодалі від центру дрібнішають будинки і
ЩОДЕНЬ
, ЩО ДЕНЬ ЩОДЕНЬ – ЩО ДЕНЬ
Щодень, присл. розм. Щодня. Вони., усе старцям подавали, та бідних зодягали, та з неймущим посліднім куском хліба
ЩОПРАВДА
, ЩО ПРАВДА ЩОПРАВДА – ЩО ПРАВДА
Щоправда. 1. ест. сл. Правду кажучи; правда, справді. \[Марція:\] Щоправда – фарби тут кращі, ніж в Римі. В
ЩОСЬ I
чогось, займ. 1. Невизначений або невідомий предмет, якесь явище і т. ін.; невідомо, неясно що, хто. Щось ніби бовтнуло в болоті
|