АВТОДАФЕ незм., с. Прилюдне спалення на кострі єретиків чи творів, які інквізиція середньовічної Європи вважала єретичними.
...коли ти Бога не … АГОРА (грец. agora — збори), -и, ж. 1. У стародавніх греків народні, військові або судові збори вільних громадян. 2. Площа для проведення таких … АДАМАШКА -и, ж. 1. заст., іст. Ґатунок шовкової тканини. // Вироби з цієї тканини. 2. діал. Дамаська шабля.
Немов рубін у чорнім адамашку,
обачно критий … АЕД (< грец. aoidos – соловей, співець), -а, ч. Давньогрецькі поети й співці, мистецтво яких розквітло у VІІІ — VII ст. до н.е. Аеди виконували епічні … АКАНТ (грец. akantha — колючка, терен), -а, ч., 1. бот. Трав'яниста рослина родини акантових, поширена в районі Середземномор'я. 2. архт. Прикраса на … АКРИДИ (< грец. akris (akridos) — сарана), -рид, мн. 1. біол. Комахи родини саранових. 2. перен. Живитися акридами і диким медом — мізерно харчуватися, … АЛЮР (франц. allure — темп, хід), -у, ч. Вид поступального руху коня.
Із себе виклич лева і лютуй,
твоїх розкошів виярілі юрми
проносяться у … АМАРАНТ (< грец. amarantos — нев'янучий) -у, ч., бот. 1. Південноамериканське дерево родини цезальпінієвих з червоною деревиною, яку використовують для … АНТЕЙ (грец. Antaios), -я, ч. 1. У давньогрецькій міфології син Посейдона й Геї, велетень, найвродливіший і наймогутніший поміж гігантами; був … АНТИСЕБЕ незм., інд.-авт. Похідне від анти ("проти") і себе.
Спочатку він опирався:
як оце пройти
до самого краю свого тіла
або увійти в антисебе? … АНТОНОВИЙ ОГОНЬ заст. Гангрена.
Шурхати і шепоти і щеми —
то твого спогадування дні
хлюпотять під веслами триреми,
що горить в антоновім огні. (ВЦ:196);
Що … АНФІЛАДА (франц. enfilade, від enfiler — нанизувати), -и, ж., архт. Ряд приміщень (кімнат, залів), які послідовно примикають одне до одного, з дверними … АПОГЕЙ (грец. apogeios віддалений від Землі), -ю, ч. 1. Найвіддаленіша від центра Землі точка орбіти Місяця або штучного супутника Землі. 2. Найвищий … АПОКРИФ (< грец. apokryphos — таємний, прихований), -а, ч. 1. В епоху еллінізму — таємні книги, доступні жерцям. 2. У християнській релігії — книги, твори, … АРХІЛОХ -а, ч. Давньогрецький поет і воїн.
Він, шалений Бог,
Архілохом кривим і воєм
наступає на очі напористо
епілептика грім-бровою. (Т.1, кн.2:69). АРХІТРАВ (< грец. archi — головний і лат. trabs — балка), -а, ч, архт. Головна балка, нижня з трьох частин антаблемента, яка безпосередньо опирається на … АРХИПЕНТУРА -и, ж (похідне від Архипен(ко) і тур(а) за аналогією до слів адвокатура, професура). Винахід українського художника-скульптора Олександра Архипенка … АРХИСТРАТИГ (грец. воєначальник), -а, ч. На мові церкви архангел Михаїл, проводир воїнства в боротьбі з сатаною та його воїнством.
Архистратиг над головою … АТЛАНТ (грец. Atlas (Atlantos)), -а, ч. 1. Титан, що брав участь у боротьбі проти Зевса і був покараний: мусив вічно підтримувати небесне склепіння на … АТОЛ (< англ. atoll — кораловий < мальдів. atolu — острів з лагуною посередині), -а, ч. Кораловий острів, що має форму кільця, яке оточує порівняно … АУСПІЦІЇ (лат. auspicia < avis – птах і speci — дивлюсь), -цій, ми. 1. У Стародавньому Римі — ворожіння, віщування майбутнього на основі спостережень за …
|
