ОБАКРАЙ -ю, ч., інд.-авт. Похідне від оба і край — на обидва боки.
З ціложиттєвого ждання
Ти смерть на кілька літ відтрутив,
аби почути пахощ рути
і … ОБЕЗГОЛОСЕНИЙ -а, -е, інд.- авт. Похідне від о, без і голос — позбавлений голосу.
...і лопаються лунко, як гладущики,
обезголосені тіла закланні. (ЗД:69). ОБОЛОК -а, ч., заст., поет. 1. Хмара, хмарина. 2. Небесна блакить.
Горить налитий сонцем оболок,
і день до берега припав... (ЧТ:158). ОБОРА -и, ж. Відгороджена частина подвір'я з приміщеннями для худоби.
Та погляд застує імла,
і ти, мов лев, у цій оборі,
де стільки кроків в … ОБОЮДОЖАЛИЙ -а, -е, інд.-авт.
Та мури, мов із мертвих всталі,
похмуро мовили: чекай,
ще обрадіє із печалі
твій обоюдожалий край. (П-1:36). ОБРИ (обр), -ів, мн. Слов'янська назва аварів.
...смеркне перший обрій,
потому – другий, третій. Ніби, обри,
вони запрагли смертної пори … ОБРОТЬ -і, ж. Вуздечка без вудил для прив'язування коня.
Коню — оброть. І далі — без коня.
Коню — оброть. І романтичні наші
мовчання сльози розпачі … ОБЧАС -а, ч., діал. Каблук.
Так часто цокотять обчаси,
так часто серце стугонить. (П-1:104). ОВИД -у, ч., рідко. Обрій, виднокруг.
Душе, відшукуй власний слід,
де знані всі стежки,
імла заткала весь овид,
гримкочуть потоки... (ЧТ: 135). ОВОГНЕНИЙ -а, -е, інд.-авт. Дієпр. від вогонь. Охоплений вогнем.
Та за тобою небо запалало,
овогнене грозою стожалів. (П-2:68). ОГИР -а, ч., рідко. Те саме, що жеребець.
Ранок древній,
наче огир баский.
Задаремне:
зважитись — не з руки. (П-2:295). ОГРАННЯ -я, с., інд.-авт. Ім. до огранювати – шліфуючи поверхню чого-небудь, робити на ній грані.
У зашморзі бід
аж зайшовся кривий од волання … ОДВОЛОДАНИЙ -а, -е. Дієпр. пас. до одволодати.
Бо, одволоданий, не прихистиш
душі, що зупинилась при порозі
назнаменовань, при сліпучім розі
заломів … ОДЕНКИ -ів, мн., заст. Спільна робота заміжніх жінок (прядіння, вишивання тощо) у зимові дні.
Подзенкують трамваї,
автобуси снують,
оденки десь … ОДНОГОРЛИЙ -а, -е, інд.-авт. Похідне від один і горло.
Гріх — жити в одногорлому плачі,
в тужінні одногорлому, в радінні
гріх жити одногорлому, в … ОДЯКА -и, ж., інд.-авт. Те саме, що подяка.
...не зраджуючи правду і добро,
їм принеси без чорних заборол
свою любов, одяку і дитинність. (ЧТ:76). ОЗЛІННЯ -я, ж., інд.-авт.
А шал який! Яке озління!
О білий світе-блекота. (П-1:132). ОКАПИНИ -ин, мн., розм. Те, що стікає зі свічки.
Пітьма тайгова як Елізіум,
модринна глиця — ніби сліз окапини. (Т.1,кн.2:63). ОКЛУНОК -ка, ч., інд.-авт. Те саме, що клунок.
Як удова, з оклунком
заходить Україна в рідний дім... (Т.1, кн.2:156). ОКОВИТА (лат. aqua vitae — вода життя), -тої, рідко -ти, ж., заст. Міцна горілка високого ґатунку.
П'ючи біду, неначе оковиту,
я заховався, змовкнув і … ОКОРЕНОК -нка, ч. Частина стовбура від кореня до гілок.
...ще — чайка однокрила, ще — зигзиця
і ще-як окоренок лихоліть. (ЗД:75). ОКРАЙСВІТ -у, ч., інд.-авт. Похідне від (о)край і світ — на краю світу.
Десь окрайсвіту тінь забута бродить,
та тінь, котрою я себе зберіг. (ЧТ:106);
Ми … ОКРИК -у, ч. 1. Вигук, яким окликають кого-небудь. 2. Вигук, який має в собі наказ, погрозу і т.ін.
...аби спізнати, що рівновеликі
оці зусилля єдності … ОКРИЛЛЯ -я, с., збірн., інд.-авт. Те саме, що крила.
Та бійся знесеному буть:
Ікарове окрилля
вік навертатиме на путь
досадного знесилля. (Т.1, … ОКРУШИНА -и, ж., розм. Те саме, що крихта.
Несамовито-синій вороновий
розкрилений косопис напівкільний —
душі твоєї витлілі окрушини —
з кального … ОКТАЕДР (грец. oktaedron < octo — вісім і hedra грань), -а, ч. Восьмигранник.
Горе
тебе в чотири мури оборало
(чотирикутник певності, чи, … ОЛІГОЦЕНОВИЙ < олігоцен (< грец. olygos – малий і kainos — новий), -а, -е. Найпізніша епоха палеогену — першого періоду кайнозою тривалістю 35-40 млн. … ОМИРЕНИЙ -а, -е, інд.-авт. Похідне від смирення.
Сюрчали сторожі, громохкі постріли
колошкали омирений мій сон
і обміняли пережовклий спокій. (ЧТ:1.45). ОМИРЕННЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від мир — сповнений миру, спокою.
Витворивши звіра
з самого себе, ти, своїх омирень
позбулий, поснувався, наче … ОПАЗУРИТИ -ить , док., перах., інд.-авт. Дієслово до пазур. Охопити лазурями.
Колись розпукне серце, чорний вечір
опазурить твої одлеглі плечі... (ЧТ:78). ОПОКА -и, ж., мет. 1. Металевий або дерев'яний ящик без дна і верху, що утримує формувальну суміш під час виготовлення ливарних форм. 2. Тверда, легка … ОПОРЯТУВАТИ -ую, -уєш, док., перех., інд.-авт. Врятувати, порятувати, вирятувати.
...опорятуйте із тяжких невір,
з тортур самодонищення... (ЧТ:97). ОПОРЯТУНОК -у, ч., інд.-авт. Дія за знач, опорятувати.
Він опорятунок,
я ж білоусто мовлю: порятуй... (ВЦ:195);
лиш дві руки, як два крила,
шукають … ОПУКА -и, ж., заст. 1. М'яч. 2. Опукла частина чогось, вигин.
Болото — аж гримить,
а сонця спах – опукою на релях. (ЗД:129). ОРИФЛАМА (від франц. oriflamme < лат. aurum – золото і flamma полум'я), -и, ж. 1. У середньовічній Франції — прапор короля. 2. Великий прапор, прикріплений на … ОРФЕЙ (грец. Orpheus), -я, ч. У давньогрецькій міфології — музикант і співак, спів якого причаровував не тільки людей, але й диких звірів, річки, … ОСІЯ -ї, ч. Легендарний пророк, якому приписується одна з книг Біблії.
Як тяжко жити в вимерлих світах,
щоб тугою Осії голосити. (ЧТ:127). ОСЛАВИ ослав, мн., інд.-авт. Похідне від ославити.
— На дворі дощ? — я запитав.
— А так, на небі ні хмарини.
І сльози на очах дружини
від сподівань … ОСМУТА -и, ж., діал. Смуток.
Утекти б од себе геть світ за-очі,
у небачене, нечуте, у немовлене,
де нема ані осмут, ні радощів,
де ніщо не збавлене, … ОСОННЯ -я, с. 1. Незатемнене місце, що освітлюється та обігрівається сонцем. 2. Бокова частина будівлі, освітлювана сонцем.
А впораюсь — раптом … ОСОРОМА -и, ж., рідко. Те саме, що сором.
З перерізаним горлом, як півень,
відчайдушно лопоче крильми,
осоромою тільки й живий він
і розверстими … ОТІНИТИ -юю, -юєш, док., перех. Те саме, що затінювати, вкрити тінню; пор. осінити, ославити.
Досить:
гулкої порожнечі я сягнув
і зупинився. Вигорілий … ОТІННЯ -я, с., інд.-авт. Дія за знач. отінити.
Атмосфера
гріха – в причаєних печерах,
ялин отіння — наче негри. (ЗД:63). ОТАВА -и, ж. Трава, що відростає на місці скошеної.
Так явно світ тобі належать став,
що вражений дарованим багатством
оцього дня, відчув, як … ОФІРА -и, ж., рідко. Те саме, що жертва.
...порив нас відроджує і кличе
перелітати смертне узграниччя,
аби в пекельний вечора опал
крилом сягнути — … ОФІРУВАТИ -ую, -уєш, недок., перех., рідко. Те саме, що жертвувати.
Холодний повів
холодну халабуду обдавав,
палахкотіло полум'я любові,
котрому ти … ОХВИЛІ охвиль, мн., інд.-авт. Похідне від хвилі.
Чорно-біла весна
між крижин, рябуватих охвиль...(ЗД: 121). ОХВИЛЛЯ -я, збірн.. інд.-авт. Те саме, що охвиля.
Звабливо жита іще грають спижево-зеленним охвиллям. (Т.1, кн.2:83). ОШАТТЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від шати.
Замість ялинки — сосни у вікні
У передноворічному ошатті... (Т.1, кн.2:165). ОШМАТТЯ -я, с., збірн., діал. Обривки, шматки, клапті.
Бо є ось воно — ошмаття існування!
Це гноття прагнень, спогадів, бажань. (ЧТ.:106).
|
