ЯНУС (лат. Janus), -а, ч. 1. У давньоримській міфології — бог часу, будь-якого початку й кінця; зображувався з двома обличчями (старим і молодим),
ЯРИЛО -а, ч. У слов'янській міфології божество весняної родючості та сонця; поетичний образ весни.
...оце Дніпро, це жайвірна — Софія,
а це Ярила
ЯСКИНЯ -і, ж., діал. Печера.
В яскиню сну не зайде ніч-коханка:
неславою застрашено її. (ЧТ:50);
А за порогом висіли віки,
ти їх раба слухняна, їх
ЯСНОДЖЕРЕЛЬНИЙ -а, -е, інд.-авт. Похідне від ясно і джерельний.
Там буриться похмурий амарант
і айстри у покірній непокорі
останні долітовують прозорі
дні
|