ОБРАЗ
1) особлива форма естетичного освоєння світу, при якій збігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність — на …

ОКАЗІОНАЛІЗМИ
(від лат. оccasionalis — випадковий) стилістичні засоби, що не відповідають загальноприйнятому вживанню, мають індивідуальний, часто взагалі разовий …

ОКЛИК
окличні слова, вигуки чи короткі фрази, що експресивною інтоніцією передають живе мовлення з безпосередньою реакцією.

ОКСЮМОРОН
(гр. оksymoron — дотепно-безглузде) поєднання логічно суперечливих понять, несумiсних ознак, що утвоpюють новий яскpавий обpаз: ти мовчанням менi …

ОРАТОР
(лат. оrator, від oro — говорю) особа, яка виголошує промову чи інший ораторський твір; той, хто володіє мистецтвом публічного виступу.

ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО
майстерність виголошення усних промов, що ґрунтується на засвоєнні основних положень риторики та особливих якостях мовця; те саме, що й вітійство, …

ОРАЦІЯ
 (лат. oratio — голосна вимова). Предметом, матеріалом античної, зокрема еллінської, риторики спочатку була тільки жива, гарно виголошувана мова. …

ОРНАМЕНТ
(лат. оrnamentum — прикраса) елементи прикрашання.

ОРНАМЕНТАЦІЯ
сукупність мовних елементів, що прикрашають, декорують стиль.

ОРТОДОКСІЯ
(гр. orthodoxia — мислю правильно) неухильне дотримання постулатів, тверда послідовність у поглядах; а) позитивна о. — вірність поглядам, б) …