САРКАЗМ (гр. sarkasmos, від sarkazo, букв. — розриваю м’ясо) їдке, викривальне, іноді гірке глузування; може бути ущипливий жарт. САТИРА (лат. catіra, від satura, букв. — сумiш, всяка всячина) piзке викpиття i гостpе осмiюваяння негативних pис, гнiвний осуд: “Сон” (комедія) Т. Шевченка. СЕНТЕНЦІЯ (лат. sententia — думка, судження) вираз, що коротко повчає, як є чи має бути в житті. Сентенція буває безпосередня або алегорична. Розрізняють також … СИЛЕПСИС (лат. syllepse — поєднання) стилістично зумовлене порушення правил узгодження, риторична фігура або змішаний троп, що полягає в неправильному … СИНЕКДОХА (гр. synekdochе — співвіднесення) тpоп, вид метонімії, вислiв, заснований на кiлькiсному зiставленнi пpедметiв, на замiнi “ми” замість “я”, частиною … СИНЕРЕЗИС, СИНИРЕЗИС (від гр. syneresis, synezesis — осідання, ущільнення) у фонетиці — злиття звуків у дифтонг, у фоностилістиці — різні види компресії та злиття звуків … СИНОНІМИ (від гр. synonymos — однойменний) стилістичні засоби, що, виражаючи одне поняття, відрізняються відтінками значень і забарвлень, чим і створюють … СИНОПИС (гр. synopsis — огляд) збірка матеріалів, статей, описів з якого-небудь питання, найчастіше розміщених у хронологічному порядку; у богословській … СЛЕНГ (англ. slang — жаргон) жаргонні слова або вирази, характерні для мовлення людей певних професій або соціальних прошарків. СЛОВА-ПАРАЗИТИ слова чи словосполучення, які є показником низької культури мовлення, спричинені поганим знанням мови і труднощами у виборі потрібного слова. В … СЛОВО в лексичній стилістиці основний засіб вираження стилістичних значень і створення стилістичних ефектів залежно від семантики, додаткових значень, … СПІВОМОВКА коpоткий гумоpистичний вipш, в основi якого лежить афоpизм, пpиказка, пpислiв’я, анекдот, жаpт: Щастя тiльки, що святi не гоpшки лiпили, але якось … СПІЧ (англ. speech — промова) коротка застільна привітальна промова з нагоди урочистостей, ювілею тощо. СТІХОМІФІЯ (гр. stichos — вірш, mythos — фраза) така будова тексту, коли кожна думка, вислів, репліка відповідає певній завершеній віршовій формі. Стіхоміфія … СТАРОСЛОВ’ЯНІЗМИ стилістичні засоби, що мають виразні ознаки свого старослов’янського походження, використовуються як стилістичний засіб для створення історичного … СТИЛІЗАЦІЯ стилістичний прийом наслідування стилю характерними для певної епохи чи соціального середовища ознаками, манерою мовлення, стилістичними засобами. СТИЛІСТИКА лінгвістична наука і навчальна дисципліна, що досліджує і вивчає стилістичну систему мови: стилі мови і мовлення, жанрові та індивідуальні стилі, … СТИЛІСТИКА ЗАГАЛЬНА вивчає стилістичні проблеми мов і мовної діяльності — стилістичні універсалії. СТИЛІСТИЧНИЙ СИНТАКСИС вивчає стилістичні можливості синтаксичних одиниць, способи використання синтаксичних конструкцій із стилістичною метою. СТИЛЬ (лат. stylus, букв. — паличка для письма) 1) суспільно-необхідний, історично-сформований різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що … СТРОФА (гр. strophe — повоpот, змiна) гpупа вipшованих pядкiв, об‘єднаних змiстом i поpядком pимування. СТРУКТУРА РИТОРИКИ МОВЛЕННЯ 1) пошук теми і предмету мовлення, задум і засади — інвенція
2) функціональне впорядкування зібраного матеріалу — диспозиція
3) ясний, доречний і … СУРЖИК мішанина словесних елементів з різних мов, неграмотне мовлення.
| 