РІВ
(род. рову) ров; канава

РІВЕНЬ
уровень рівень моря — уровень моря

РІВНІСТЬ
I ровность; гладкость, плавность II равенство знак рівності — мат. знак равенства

РІВНІШАТИ
становиться более ровным [гладким]

РІВНИЙ
I (одинаковый) равный; сущ. м. и ж. разг. ровня (о человеке) рівні вибори — равные выборы за інших рівних умов — при прочих равных …

РІВНИНА
равнина

РІВНИННИЙ
равнинный рівнинна місцевість — равнинная местность

РІВНО
I нар.; разг. равно; поровну II нар. ровно; гладко

РІВНОБІЖНІСТЬ
параллельность

РІВНОБІЖНИЙ
параллельный

РІВНОБІЖНО
нар. параллельно

РІВНОВІДДАЛЕНИЙ
равноотстоящий

РІВНОВАГА
равновесие рівновага сил — равновесие сил

РІВНОВАЖНИЙ
равновесный

РІВНОВЕЛИКИЙ
равновеликий

РІВНОДІЙНИЙ
см. рівнодіючий

РІВНОДІЮЧИЙ
= рівнодійний равнодействующий рівнодіюча, рівнодійна сила — физ. равнодействующая сила

РІВНОДЕННИЙ
астр. равноденственный

РІВНОДЕННЯ
равноденствие

РІВНОЗНАЧНІСТЬ
равнозначность; однозначность

РІВНОЗНАЧНИЙ
равнозначный, равнозначимый, книжн. равнозначащий; однозначный, книжн. однозначащий (тождественный); равносильный (вызывающий те же последствия)

РІВНОЗНАЧНО
нар. равнозначно; однозначно

РІВНОКУТНИЙ
мат. равноугольный

РІВНОКУТНИК
равноугольник

РІВНОМІРНІСТЬ
равномерность

РІВНОМІРНИЙ
равномерный

РІВНОМІРНО
нар. равномерно

РІВНОПРАВНІСТЬ
равноправность

РІВНОПРАВНИЙ
равноправный

РІВНОПРАВНО
нар. равноправно

РІВНОЦІННІСТЬ
равноценность

РІВНОЦІННИЙ
равноценный

РІВНЯ
м. и ж. разг. ровня не рівня (кому) — не ровня [чета] (кому)

РІВНЯННЯ
1) сравнение; приравнивание 2) воен. равнение 3) мат. уравнение

РІВНЯТИ
I 1) (кого, що з ким, з чим и до кого, до чого) (сопоставлять) сравнивать, равнять (кого, что с кем, с чем); приравнивать (кого, что к кому, к …

РІВНЯТИСЯ
1) разг. равняться (с кем, с чем); приравниваться (к кому, к чему) рівнятися (чому) — (соответствовать по величине) равняться (чему) 2) (при …

РІВЧАК
1) ров; ровик (поменьше); канава; перен. борозда 2) спец. ручей

РІГ
1) (род. рога (предмет) и рогу (материал)) рог вироби з рогу — изделия из рога - ріг достатку - вкрутити роги - наставити роги - очі рогом …

РІГ ДОСТАТКУ
книжн. рог изобилия

РІД
(род. роду) 1) род; фамилия 2) (о систематике, научной классификации чего-н.) род рід і вид рослини — род и вид растения 3) (разновидность, …

РІДІТИ
= рідшати, = рідішати редеть, становиться более редким

РІДІШАТИ
реже см. рідіти

РІДИНА
жидкость; (текучая смесь) жижа

РІДИННИЙ
жидкостный

РІДКІСНІСТЬ
редкостность, редкость

РІДКІСНИЙ
редкостный, редкий рідкісні метали — редкостные [редкие] металлы

РІДКІСТЬ
1) редкость, разг. редизна; рассеянность; жидкость, текучесть 2) редкость на рідкість — на редкость

РІДКИЙ
1) редкий; негустой; рассеянный (разбросанный); жидкий, текучий (способный течь) рідкі зуби — редкие зубы рідке населення — рассеянное …

РІДКО
нар. 1) редко; негусто; жидко рідко зварене яйце — яйцо всмятку 2) (нечасто) редко

РІДКОВЖИВАНИЙ
редко употребляемый